Аромати з нотою уда

У парфумерному світі уд вважається одним із найдорожчих та неоднозначних інгредієнтів: його або люблять, або ненавидять.

Завдяки давнім торговцям, які довго, втомливо, але завжди справно постачали весь екзотичний товар зі Сходу на Захід, уд зустрічається у святих книгах абсолютно кожної релігії. У Старому Завіті, наприклад, уд згадується кілька разів нарівні з божественною миррою - в Гефсиманському саду та спільних сценах Никодима з Ісусом. Біблія і Коран, кожен своєю мовою, стверджують, що уд був серед інших дарів під час зустрічі Цариці Савської та царя Соломона.

Є уд в оповідях про Ібн Баттуту і Сіндбада - в часи їх подорожей були і коричневі дерева біля берегів Індостану, і правитель острова Цейлон Айярі Шакарті з його рубіновим блюдцем, що до країв наповнений ароматним маслом. Геройствує уд у священних індійських писаннях, які зцілюють рецепти Аюрведи, у творчості відомого письменника на санскриті Калідаси: «Прекрасні жінки готуються до свята задоволень, натирають тіло і груди жовтою пудрою із сандалу і просочують волосся димом тліючого уда».

Буддисти завжди заходили з практичного боку: підпалювали його у храмах для медитації та ще робили чотки. У Стародавньому Єгипті їм умощували тіла обраних фараонів. У Китаї з III століття він міцно влаштувався в талмудах традиційної медицини, а в феодальній тоді Японії він і зовсім став жорстоким символом багатства і влади, вони палили вуд відчайдушно і зовсім не по справі.

Агарове дерево (або дерево уд) має ароматну смолисту серцевину, яка робить його найдорожчим деревом світу. Проте занменитий на весь світ уд (він же агарова олія) – це не показник гарного стану дерева. Навпаки, запашна смола - захисна реакція на породження бактеріями або грибком.

Це відбувається відносно легко, тому що саме його деревину наполегливо вражає грибок Phaeoacremonium parasitica. Що цікаво, зовні дерево виглядає і почувається добре, але всередині розгортається справжнісінька драма. Для боротьби з інфекцією всередині стовбура починає виділятися густа, в'язка, темна та дуже ароматна смола. Уражена, щільна, деформована, темна і просочена наскрізь смолою деревина і є той самий уд - точніша сировина, з якої його отримають божевільні люди, якщо попередньо щедро розщедряться.

Ось і виникло ще одне логічне питання - а чому, власне, так дорого? За даними профільного журналу International Journal of Pharmaceutical and Life Sciences, середня ціна олії в залежності від її походження становить 30 тисяч доларів за літр. Дешевше теж буває, але ніколи не опускається менше ніж дев'ять з половиною тисяч. Причин, щоб дерево за вартістю переплюнуло золото, достатньо. По-перше, фізіологія. Природа зробила все, щоб налагодити механізм захисту від інфекції. Через століття еволюції не кожне дерево дасть себе так легко заразити.

Далі знадобиться ще 10-20 років, щоб хворе дерево здалося остаточно і зважилося на імунну відповідь у вигляді виділення смоли. Якщо захворіло молоде дерево, то матеріального толку мало, цінуються тільки хворі дорослі - вважається, що добірну смолу виділяють дерева у віці від 60 років і більше. Згодом таких дерев залишається все менше і менше, а для нової культивації потрібні довгі роки.

Також витратним є і сам збір сировини. Щоб вирушити до джунглів Південно-Східної Азії, потрібен провідник. З ним процес пошуку, діагностики інфекції та аналізу зараження може зайняти до двох тижнів. Тільки якщо дерево містить значну кількість смоли, його зрубають. Якщо смоли недостатньо, то дерево дадуть спокій, помітять, постараються оформити у власність і повернутися через кілька років. Стовбур поваленого дерева рубається в тріски і сушиться кілька днів під палючим сонцем. Висушена деревина має свою кваліфікацію — від Super AAA до D; фахівці також аналізують форму, розмір і вік тріски, точне походження та місце розташування дерева, щоб у комплексі визначити кінцеву вартість продукту.

Один із яскравих показників якості це тріска, яка у воді миттєво тоне, а не бовтається по поверхні. Деревина вищого ґатунку ретельно очищається, полірується та продається через приватні близькосхідні аукціони шейхам, емірам, членам королівської родини, жадібним спекулянтам та парфумерним божевільним. Маючи на руках, скажімо, двадцять кілограм деревини після перегонки можна розраховувати максимум на 12 мл чистої олії.

Якщо на Близькому Сході уд був завжди, то подання його широкому західному загалу припало на 2007 рік. Парфумер П'єр Монталь, який працював над приватними замовленнями шейхів і поміщав результати своєї праці у металеві флакони, щоб уберегти дорогоцінні есенції від згубного світла, зійшов до європейської публіки та представив аромат Original Oud, Montale. З того часу вуд обтрусився, озирнувся, розправив плечі і почав наступ, попутно і без сорому лише змінюючи масштаби того, що відбувається. Довгий час грати з дорогим удом дозволяли собі тільки нішеві бренди, для яких гарна історія завжди була важливіша за продаж. Але аромати з ним продавалися з такою шаленою швидкістю, що негайно привернули увагу навіть великих парфумерних гравців (Hugo Boss, Ralph Lauren, Lancome, Versace, Gucci, Kenzo, Giorgio Armani, Valentino). Перерахувати марки, які дозволили собі проігнорувати глобальний тренд, можна на пальцях однієї руки.

Удову олію можна отримати трьома способами: парова дистиляція, гідродистиляція, та надкритична СО2 екстракція. Два перші способи зустрічаються найчастіше, проте отримане при гідродистиляції олія цінується вище. Експерти стверджують, що в цьому випадку у ньому відчуваються об'ємні димні нюанси. В обох випадках отримане масло фільтрується і витримується на сонці протягом деякого часу (чим довше, тим краще).

Нереальна дорожнеча уда стала причиною переходу багатьох гравців парфумерного ринку на синтетичну сировину. І хоча характерний аромат уда в принципі можна відтворити, експерти стверджують, що штучний замінник легко можна дізнатися: натуральний уд наповнений деревними, бальзамічними, димними відтінками та кисло солодкими нюансами, а синтетичний є звичайним деревно-шкіряним запахом без гри відтінків.

Натуральний уд є найпотужнішим афродизіаком. Його часто можна зустріти у складі різних пахощів, а також у китайських засобах від астми, застуди, проблем зі шкірою, печінкою, шлунком.